Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
На лінійці-реквіємі учні Воронівецької школи згадали  події та поставили свічку пам’яті тим, хто помер жахливою голодною смертю у 1932-1933 роки, щоб їхні душі , летілі при світлі і знайшли свій прихисток у потойбічі.
Наша історія – це наші уроки, які навчили українців бути небайдужими до людської біди, інших держав чи народів, бути милоседними та співчутливими і ніколи не здаватися.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам.
Хай же пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Ми молимося Богу, щоб на нашій ненці Україні панував мир, добро та братерство!